Народився Микола Фітільов (справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893року в селищі Тростянець на Харківщині (тепер Сумської області); навчався у початковій школі, в Богодухівській гімназії.
З 1921pоку — він у столичному Харкові, де й дебютує як поет. Самобутній голос автора збірок "Молодість" і "Досвітні симфонії" не загубився в поетичному розмаїтті перших пореволюційних років. Та все ж за творчим обдарованням М. Хвильовий був прозаїком, він сам це скоро відчув і після виходу другої збірки до поезії звертався лише епізодично.
Поява "Синіх
етюдів" (1923) справила вибухове враження, вони були зустрінуті
найавторитетнішими тогочасними критиками, як явище
значне й цілком новаторське.
Новели прозаїка
приваблювали не лише тематичною злободенністю, а й стильовою, мистецькою
самобутністю, засвідчували утвердження нової манери письма. М. Хвильовий
починав як неоромантик, хоча в новелістиці легко знайти і впливи імпресіоністичної
поетики, і елементи експресіонізму, навіть сюрреалізму. Письменник був
неперевершеним майстром у передачі безпосередніх вражень, миттєвих настроїв
через предметну чи пейзажну деталь, через ланцюг асоціацій.
Подальша еволюція
письменника була непростою, й романтичний пафос поступово заступали
викривально-сатиричні мотиви, на зміну захопленим гімнам революції приходив
тверезий аналіз реальної дійсності, а відтак і нотки осіннього суму та
безнадії. Щодо настроїв, авторських оцінок не була однорідною навіть і дебютна
збірка.
Вирізнялися у "Синіх етюдах" такі
героїко-романтичні новели, як "Солонський Яр", "Легенда",
"Кіт у чоботях". У цих ранніх творах, написаних 1921 — 1922 pp., ще
помітні сліди учнівства. Герої-революціонери постають швидше як символічні
узагальнення, ніж індивідуалізовані характери. Але М. Хвильовий був надто
прозірливим і чесним митцем, щоб закривати очі на драматичну невідповідність
між ідеалом і його реальним втіленням. Впродовж усього творчого шляху однією з
найважливіших для нього була проблема розбіжності мрії і дійсності. А звідси у
його новелах майже завжди два часові плани: непривабливе сьогодення, усі вади
якого проступають дуже гостро, і протиставлене йому омріяне майбутнє або
манливе минуле. Основним композиційним принципом таких новел, як "Синій
листопад", "Арабески", "Сентиментальна історія",
"Дорога й ластівка" (частково й "Повісті про санаторійну
зону") є бінарне протиставлення сцен реальних і вимріяних, уяви й дійсності,
романтичних злетів і прикрих приземлень.
Микола
Хвильовий вважав, що майбутній українській літературі варто спиратися на
європейські здобутки, а не займатися копіюванням російської.
Такі
думки владною верхівкою були сприйняті як політичні, тому його піддали нищівній
критиці. Тиск з боку влади, стеження,
погрози доводять письменника до того, що він заради порятунку ВАПЛІТЕ (Вільна
академія пролетарської літератури) і своїх товаришів публічно засуджує свої ж
погляди.
13 травня
1933 року у знак протесту проти репресій щодо інтелігенції з боку влади вчиняє
самогубство.Його ім’я та твори
були заборонені аж до розпаду СРСР.
Твори Миколи Хвильового займають основоположне місце серед української прози 20-х років минулого століття.
Творча спадщина:
Перші збірки оповідань: «Сині етюди» (1923), «Осінь» (1924)
Центральні твори: «Синій листопад», «Арабески», «Дорога й ластівка», «Кіт у чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», «Я (Романтика)», « Санаторійна зона», «Вальдшнепи», «Мати», «Сентиментальна історія», « Іван Іванович»
Немає коментарів:
Дописати коментар