Online - екскурс «Степан Бандера – життя присвячене свободі».

 

     Найяскравішою знаковою постаттю серед подвижників українського національно-визвольного руху, беззаперечно, є Степан Бандера, який був провідником ОУН, організатором, символом героїчної та непохитної боротьби українців за власну державність й свободу. Саме Бандера врятував честь України і зумів організувати народ на відчайдушну боротьбу за нашу національну незалежність і державність, підніс український патріотизм до найвищої жертовності.

   1 січня  1909 року, у селі Старий Угринів, нині Калуського району Івано Франківської області у сім'ї  греко-католицького священика народився український політичний діяч, ідеолог і теоретик українського націоналізму Степан Бандера. В 1919-1927 роках навчався у Стрийській гімназії. Після закінчення гімназії намагався виїхати до Чехословаччини для навчання в Українській Господарській Академії в Подєбрадах, але не отримав дозволу від польської влади. У 1928 році став членом Української Військової Організації, отримав призначення спочатку у відділ розвідки, пізніше - пропаганди. Одночасно належав до студентської організації Група Української Націоналістичної Молоді, яка була тісно пов'язана з УВО. На початку 1933 року обраний Крайовим Провідником ОУН. У 1933 спланував і провів шкільну акцію, спрямовану проти спроб польського уряду полонізувати українську школу. Підтримуючи акції протесту Українського Національно-Демократичного Об'єднання проти спланованого Голодомору 1932-1933 роках в Наддніпрянській Україні. У червні 1934 року був заарештований і в ході Варшавського процесу  був засуджений до смертної кари, згодом заміненої на довічне ув'язнення. З 1936 Бандера перебував у в'язниці "Swięty Krzyż" ("Святий Хрест") у Варшаві. Після розвалу Польської держави у вересні 1939 звільнений з в'язниці. 

        Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави.       5 липня 1941 Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року - в центральну Берлінську тюрму. З початку 1942 року по серпень 1944 перебував у концтаборі Заксенхаузен в бункері "Целленбау". У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського озброєного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився. 

       Під його керівництвом революційно-визвольна діяльність ОУН проводилася в наступних основних напрямках: 

  1. Широка розбудова членських кадрів і організаційної мережі по всьому терену Західноукраїнських Земель (ЗУЗ), які на той час знаходилися під окупацією Польщі, серед усіх суспільних прошарків, акцентуючи увагу на село і робітництво. 

  2. Налагоджена систематична кадрово-вишкільна робота на всіх організаційних щаблях. Основні види вишколів: ідеологічно-політичний, військово-бойовий та вишкіл підпільної практики (конспірація, розвідка, зв'язок тощо). 

  3. Крім політичної, пропогандиської, бойової діяльності самої Організації, розгорнено нову форму праці – масові акції, в яких брали активну участь широкі народні маси, діючи з ініціативи, за вказівками та під ідейним керівництвом кадрів ОУН. Було проведено: антимонопольну акцію (бойкот тютюнових і алкогольних виробів, на які польська держава мала монополію) з розрахунком на морально-політичний ефект; шкільну акцію проти польської денаціоналізаційної політики та в обороні українського шкільництва і національного виховання.

 4. Поряд з революційною діяльністю проти Польщі розгорнуто антибільшовицький фронт. Він був спрямований проти дипломатичних представників СССР на ЗУЗ, проти більшовицької агентури, компартії та совєтофільства. 

5.Посилено бойові акції проти національно-політичного утиску і поліційного терору польської влади по відношенню до українців.  

    15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр,7 в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров’ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета-шприца вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію. 

   Степан Бандера був похований 20 жовтня 1959 року на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф.

    Бандера усе життя був прихильником збройного опору, але особисто він ніколи не був задіяний у збройному протистоянні: акції проти поляків в 30-роки він ніколи не очолював особисто, він не переховувався в криївках впродовж 40-х років, як Роман Шухевич. Бандера був у першу чергу політиком і ухвалював політичні рішення: “Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільнополітична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу”.

  Його творча спадщина і зараз має величезне значення для національно-визвольного руху, закріплення та розбудови України.

    В читальному залі представлена  виставка - персоналія «Степан Бандера: людина і міф». Пропонована література містить  спогади учасників національно-визвольної боротьби, документи, дослідження сучасних істориків, науково-популярні видання про появу УПА та ОУН на політичній арені України, історії про безмежний патріотизм та героїзм українських повстанців, безстрашну і самовіддану їх підтримку народом. В книгах можна переглянути багато документів і фотографій Також допоможе простежити життєвий шлях людини, яка мала у собі найкращі чесноти Української нації.

  Степан Бандера своїм нескореним духом, жертовною боротьбою за волю України сколихнув не одне серце, не одну душу. Він справді став символом нашої нації, українства. Тож запрошуємо до перегляду книжкової виставки, ознайомлення, вивчення.

  Степан Бандера назавжди залишиться яскравим прикладом високого служіння українській нації.

 Наш народ завжди прагне волі для себе і бажає її для інших народів.Він боровся і бореться за правду і справедливість.Ми хочемо жити у згоді і взаємному шануванні з усіма народами доброї волі.Такі самі права визнаємо за іншими народами, за які боремося для себе.

СЛАВА УКРАЇНІ!  ГЕРОЯМ СЛАВА!