Родинний оберіг на Вербну неділю

  Неділя за тиждень перед Великоднем зветься Вербною, а тиждень - Вербним тижнем. Це свято походить від релігійної легенди, за якою, коли Ісус Христос в'їжджав до Єрусалима, його шлях люди встеляли вітами фініків та пальм. На словянських землях, де ці рослини не зустрічаються, їх замінила верба, що найпершою прокидається після зими.
 У Вербну неділю в церкві освячують лозини верби. Виходячи з церкви, по дорозі додому, люди б'ючись лозинами промовляють:
                                      Не я б'ю - верба б'є, за тиждень Великдень, або

               Будь великий, як верба,

          А здоровий, як вода,

          А багатий, як Земля!

  Вербі приписують особливу лікувальну та магічну силу.  Гілки ставлять в хаті за іконами, ковтають котики, щоб горло не боліло, ними благословляють худобу, коли перший раз виганяють в поле.
  Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишалося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.
  На Вербному тижні житло набуває святкового вигляду, господарі миють, прикрашають домівку, готують вербові лозини до освячення.                                                             

 

 З Вербною неділею!