ЯСНА ЗІРОНЬКА УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА (До 180-річчя від дня народження)

1833 - 1907

Яке величне, прекрасне створіння ця жінка.

                                Тарас Шевченко

Це талант сильний, чудовий.

               Микола Чернишевський

    Марія Олександрівна Вілінська ( відома в літературі під псевдонімом Марко Вовчок ) - складна, суперечлива й загадкова постать в історії культури, причому не тільки української та російської, бо діяльність її охоплює майже всю Європу. Жінка з чоловічим псевдонімом; росіянка за походженням, для якої Україна стала другою Батьківщиною і яка багато творів написала українською мовою; письменниця, що успішно займалася перекладацькою й видавничою діяльністю; не красуня, однак вражала й захоплювала багатьох талановитих чоловіків блискучим розумом, глибокими знаннями, внутрішньою силою; неординарна, енергійна, обдарована людина... Марка Вовчка справедливо називають літературною донькою Тараса Шевченка, який написав елегію "Марку Вовчку. На память 24 генваря 1859"

                                             ...Господь послав
                                            Тебе нам, короткого пророка 
                                            І обличителя жестоких
                                            Людей неситих. Світе мій!
                                            Моя ти зоренько святая!
                                            Моя ти сило молодая!



  Народилася майбутня письменниця в небагатій дворянській родині в Орловській губернії. Після смерті батька, її мати вдруге вийшла заміж.Це був невдалий шлюб, новий чоловік вів розгульне життя та розорив родину. Тому Марія часто жила у різних родичів, навчалась в пансіоні в Харкові, пізніше переїхала в Орел. Тут вона познайомилася з Опанасом Марковичем, українським культурним діячем, який був засланий в глиб Росії за участь в Кирило-Мефодієвському Товаристві.
  У1851 році Марія та Опанас Маркович одружилися проти волі її тітки. Під впливом чоловіка, його молода дружина стає не просто колекціонером народного фольклору, але й українським патріотом. Пізніше, ставши відомою і покинувши Марковича, вона пояснювала свій шлюб з ним не почуттям, а бажанням якнайшвидше завоювати незалежність.
   Марко Вовчок стає гостею і окрасою літературних салонів. Шевченко кокетливо називає її своєю "дочкою", а вона його "батьком", а Куліш смертельно закохався в неї. Він божеволів від свого кохання. Багато сучасників у листах і мемуарах казали, що вона викликала кохання в чоловіках, сама залишаючись спокійною. І все ж вона прийняла любов Куліша, і вони домовились про спільне життя за кордоном. У 1859р. Куліш їде за нею до Берліна, щоб застати її  там з Тургенєвим. Куліш повернувся  додому ображеним. 
  Невдовзі Тургенєв був покинутий, як і Куліш. У 1861р. вона зійшлася з блискучим молодим чиновником Олександром Пассеком. Цей роман став справжньою сенсацією. Тургенєв пише до неї ревниві листи, хоча в листах до інших обороняє її від нападок. "Це прекрасна, розумна, чесна і поетична істота, але заражена пристрастю до самознищення" - пише Тургенев.
  В 1867 р. Марія Вовчок повернулася в Петербург. Її популярність в цей час була уже значно менша.Однак, скандальна слава стала ще більшою завдяки новому любовному захопленню. Це був критик і публіцист, а крім того і далекий родич - Дмитро Писарєв. У 1872р., однак сталася подія, яка істотно пошкодила репутації Марко Вовчок. Її звинуватили в плагіаті одного з її перекладів, і виправдатися їй не вдалося.  Після цього її літературна роль стає дедалі меншою, і вона взагалі перестає писати і друкуватися.    Марко Вовчок померла в Нальчику на Кавказі 1907року.

         
   Детальніше дізнатися про життя і творчість цієї загадкової жінки можна переглянувши дану літературу.