Небо любові Ірини Дем'янової

" Поезія - це завжди неповторність,

 якийсь безсмертний дотик до душі" ( Л. Костенко)

 Серед найкращих винаходів людства поезія займає почесне місце. Скільки століть люди намагаються розумом пояснити чудо поезії. Чому вірші здатні чарувати, підбадьорувати, надихати на подальшу боротьбу? Або навпаки, заспокоювати, зцілювати душу. Як вдається поетам так глибоко проникати в людські почуття? Так ніжно розповідати про кохання та гостро про ревнощі та ненависть? На це, та багато інших запитань ми намагалися з'ясувати в нашої гості - Ірини Дем'янової, яка нещодавно завітала до нашої книгозбірні.

Якось жила без тебе...

Світ якийсь був довкіл...

Туга, мов чорний лебідь -

в небо розп`яттям крил.

Шрами, зарубки, зруби...

Тягнеться день, як рік...

Цілунком Юдиним губить

невідворотний гріх...

  Дем’янова Ірина Володимирівна (з дому – Заверуха) народилася 26 серпня 1955 року в с. Нова Брикуля, Теребовлянського району Тернопільської області – письменниця, краєзнавець, редактор.Член НСЖУ та НСПУ.
  У1982 році закінчила радіотехнічне училище у м. Рига (Латвія). Працювала на підприємствах міст Тернопіль та Рига; зав.магазином-салоном Джура, а водночас і редактором однойменного видавництва; кореспондентом; науковий редактор ОКУ "Редакція енцеклопедичного довідника "Тернопільщина"
  У творчому доробку – сценарї телефільмів, історико-краєзнавчі розвідки, літературознавчі й публіцистичні статті тощо.
  Авторка збірок поезій «Допоки день» (2000), «Увійти двічі...» (2003), «Ловитва вітру» (2007, спільно з І. Потієм), «Л...» (2008), «Мандолінова оркестра» (2011); поезій та прози «Дві зорі на овиді», книг для дітей «Забавлянка», «Чи втікав би з річки рак?» (усі – 2005), "Комарики-дзюбрики" (2011).
  Окремі вірші Ірини Дем'янової перекладені мовою есперанто М. Кривецьким, а також італійською та польською мовами.
  На вірші поетеси написали музику - Л. Романчук, В. Сорока, І. Вовчак та ін.





 Ірина Володимирівна поділилася своїми спогадами. Пригадалось навчання в школі-інтернаті, перша закоханість, яка і надихнула до написання першого вірша...

Колективне фото на пам'ять учнів ЗОШ№21 про чудову зустріч

   Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Дотепер немає відповіді на запитання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадковою. Цим вона і вабить читачів.
  Тож бажаєм нашій гості  творчих успіхів, вдячних шанувальників, і чекаємо на нові зустрічі.