Тернопіль – одне з найцікавіших міст на заході України. Файне місто ввібрало неповторний колорит Галичини з австрійською архітектурою, та краю Поділля.
У Тернополя значна та цікава історія, пов’язана в першу чергу із замком, який служив не тільки для оборони від турків і татар у XVI – XVII століттях, а й резиденцією місцевих правителів. Зараз це найстаріша будівля міста, під якою розташована ціла система підземель. Сьогодні ми поринемо в історію назв вулиць від найдавніших і до сьогодення.
Вулиця Валова одна із найстаріших і найкрасивіших в Тернополі. Жителі та гості міста полюбляють прогулюватися нею, пити каву і розглядати роботи художників, які щодня виставляють їх там.
Вулиця Валова виникла на зламі XVIII і ХІХ століть, коли на її місці розібрали давній вал, який оточував Тернопіль з 1540-х років. Укріплення розрівняли і засипали, але вони дали назву вулиці.
У вересні 1859 року на Валовій, на місці теперішньої споруди обласної міліції, відкрили «нижчу» реальну школу, яка після розпорядження від 1 квітня 1896 реорганізовувалася у Вищу.
З червня 1941 року за цією ж адресою запрацював краєзнавчий музей. Цю будівлю уже в 1970-х роках визнали аварійною і згодом знесли, а на її місці спорудили приміщення нинішнього управління Національної поліції України в Тернопільській області.
Сьогодні ж вулиця Валова пішохідна, і слугує улюблене місце тернопільських художників та митців
Майдан Волі — майдан у середмісті Тернополя. Розташований біля Старого замку є одним з найдавніших майданів міста, раніше був одним з осередків торговельного та ділового життя Тернополя.
Майдан має форму прямокутника, Із західної сторони до нього примикає вулиця Замкова, зі східної — вулиці Листопадова, Патріарха Йосифа Сліпого та Гетьмана Сагайдачного.
Вулиця Гетьмана Сагайдачного — пішохідна вулиця в середмісті Тернополя, вважається однією з найкрасивіших вулиць міста, оскільки частково збереглася архітектурна забудова кінця XIX століття.
Із заходу примикає до вулиці Кардинала Йосипа Сліпого, зі сходу до бульвару Тараса Шевченка. До неї примикають вулиці Валова та Академіка Брюкнера. Довжина приблизно 350 метрів.
В давні часи місце, де зараз проходить вулиця, було частиною фортифікаційних споруд Тернополя. Укріплення міста зі сходу містили глибокий рів, поверх якого стояв земляний вал з частоколом. Вал проходив приблизно по лінії сучасних вулиць Валової і Патріарха Мстислава. Трохи північніше на валі стояла Кушнірська вежа, південніше, біля Середньої церкви, стояла Кам'янецька брама. Наприкінці XVIII ст. з приходом австрійської влади браму і вежі було знесено, а оборонні вали засипано. На плані Посареллі (1797) вже немає сліду від фортифікацій старого міста. На початку XIX ст. на місці пізніших вулиць Гімназіальної і Святоіванівської (сучасна вул. Грушевського) були городи, поміж якими прямував поштовий шлях.
Сліди давніх укріплень ще були помітні. Так, у 1825 році при будівництві гімназії впали дві опори з трьома склепіннями і муром заввишки 8 метрів. Причиною аварії було те, що гімназію зводили на нещодавно засипаних міських валах.
Вулиця остаточно сформувалася на початку XIX століття, вперше згадується як вулиця Гімназіальна (або Ґімназіяльна), коли було зведено приміщення першої гімназії в 1825 році.
Вулиця Гетьмана Сагайдачного в пору цвітіння каштанів. Вигляд на Архікатедральний Собор і Державний архів Тернопільської області
Сьогодні вулиця Гетьмана Сагайдачного є пішохідною, над нею сьогодні установлена декоративна світлодіодна композиція «зоряне н В напрямку до Майдану Волі вулиця плавно перетворюється на зелену алею, закінчується Церквою Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.
Пло́ща Геро́їв Євромайда́ну (до 23 січня 2014 року — Майдан Мистецтв) — один з майданів у середмісті Тернополя. Від майдану беруть початок вулиці Старий Поділ і Патріарха Мстислава.
Наприкінці XVIII – на початку XIX століть місто розвивалося завдяки щорічним ярмаркам. В цей час Тернопіль ставав центром торгівлі збіжжям. Пшеницю та інше збіжжя продавали спочатку на площі Ринок (зараз майдан Волі), хлібному ринку (пл. Казімєжа) (зараз частина вулиці Д. Січинського). В місті великих складів для збіжжя не було, а тому все прибувало з Російської імперії відправлялось до Львова, Катовіце і Щецина. З часом на площі Ринок було заборонено торгувати, а тому в польські часи торгівля збіжжям переїхала на площу – торговиця збіжжям, сьогодні площа Героїв Євромайдану. Від цієї площі відходили дві вулиці Подільська Нижча і Подільська Вища.
З приходом радянської влади площу було перейменовано на площу Ленінського комсомолу. Торгівлю було перенесено на територію ринку, а тут облаштували автовокзал. Звідси відправлялись автобуси по всій області, а також в столицю УРСР – Київ.
Поряд з площею знаходився колгоспний ринок. Також тут, біля обласного краєзнавчого музею, знаходились навколо різні кіоски, де можна було придбати різноманітні продукцію, як одяг, вино, хліб.
На площі Героїв Євромайдану виділяється споруда обласного краєзнавчого музею, яку було відкрито у 1982 році. Її оригінальний архітектурний об'єм обумовлений функціональним призначенням закладу культури .
Поруч з музеєм будується (від 1986 року) нове приміщення Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, проект якої розробив архітектор Олег Головчак ще в 1981 році.
На початку 1990-х тут працювали кінотеатр «Україна» (нині торговий комплекс «Grand») та краєзнавчий музей, неподалік знаходилася художня школа, а також мали звести нове приміщення музичного училища імені Соломії Крушельницької.
23 січня 2014 року майдан Мистецтв перейменований на площу Героїв Євромайдану на честь осіб, які загинули під час сутичок у Києві, а також через численні факти побиття мирних громадян .
Офіційне відкриття площі відбулося 24 лютого. На нього прийшло кілька тисяч тернополян зі свічками, які вшанували пам'ять загиблих на Майдані
Театра́льний майда́н — головний майдан Тернополя, який разом із бульваром Тараса Шевченка композиційно утворює сучасне середмістя. У західній частині майдану є Тернопільський академічний обласний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, звідки й назва, за часів СРСР — Театральна площа, за часів Польщі, Австро-Угорщини — частина вулиці Міцкевича, Панської.
Бульвар був значно вужчим ніж тепер, його західний бік, як і сам майдан розширили вже після війни. З 1957 року, після зведення будинку театру, назва «театральний» стала офіційною.
Бульвар Тараса Шевченка — бульвар у середмісті Тернополя. На середині бульвару розташований Театральний майдан — головна площа міста, місце постійних громадських акцій, політичних мітингів, культурних подій.
Бульвар перетинає вулиця Руська — центральна транспорта артерія Тернополя. З півдня — вулиця Князя Острозького, з заходу бічні вулиці — гетьмана Сагайдачного, Грушевського, зі сходу — В'ячеслава Чорновола. З півночі бульвар перетинає вулиця Камінна, а продовженням є вулиця Юліана Опільського.
Театральний майдан — одне з улюблених місць відпочинку тернополян.
Влітку 2010 року на майдані уклали нову бруківку, відремонтували сходи театру, оновили ліхтарі, лавки та інші комунікації.
За часів Незалежності тут щороку 23 серпня відбувається День Державного Прапора України.
На майдані проходять велелюдні зібрання, мітинги, відбуваються урочини випускників шкіл та інші мистецькі та політичні заходи.
Від 21 листопада 2013 з початку Євромайдану тут відбувалися велелюдні віча проти Януковича.
У сквері біля майдану розташований пам'ятник Тарасові Шевченку. Навпроти театру 23 серпня 2012 року встановлено пам'ятник Незалежності. За ним, ближче до ЦУМу — пам'ятник Соломії Крушельницькій, встановлений 22 серпня 2010 року.
Вулиця Родини Барвінських — одна з вулиць неподалік центральної частини міста Тернополя. Названа на честь української родини Барвінських, чимало представників якої були відомими священиками, педагогами, громадським діячами.
Бульвар Данила Галицького — бульвар на Східному масиві міста Тернополя. Перейменований на початку 1990-х на честь Данила Галицького.
Починається від вулиці Лесі Українки і закінчується на проспекті Степана Бандери. Довжина вулиці — 600 м.
Наприкінці вулиці за проспектом Степана Бандери був пам'ятник льотчикам — літак, Парк Національного відродження
Проспе́кт Степа́на Банде́ри — одна з центральних вулиць Тернополя, важлива транспортна артерія, яка сполучає житловий масив «Східний» та мікрорайони «Канада» і «Старий парк» з центром міста.
Продовжує вулицю Руську до Підволочиського шосе, закінчується кільцем, який має народні назви «Збаразький поворот», «Збаразьке кільце». До проспекту з лівої сторони примикають вулиці Вояків дивізії «Галичина», Шопена, Тютюнника, Шухевича, Коцюбинського, Клінічна, Самчука, Польового, Коновальця, 15 Квітня; з правої сторони — вулиці Татарська, Глиняна, Дністрянського, Нова, Чайковського, Слівенська, Протасевича та бульвар Данила Галицького.
На проспекті розташовано ряд важливих споруд, зокрема Центральний міський стадіон Тернополя, управління СБУ в Тернопільській області та римо-католицький Костел Божого милосердя і Божої Матері Неустанної Помочі.
Вулиця Вояків дивізії «Галичина» (давніше Пунчерта ) — одна з вулиць в м. Тернопіль. Названа на честь Вояків української дивізії «Галичина». Розташована паралельно бульвару Тараса Шевченка і вулицям Богдана Хмельницького та Миколи Коперника зразу за коліями залізничної станції Тернопіль.
18 вересня 2003 року після звернень представників політичних партій та громадських організацій депутати на сесії Тернопільської міськради ухвалили рішення перейменувати вулицю Довгу на вулицю Вояків дивізії «Галичина» з нагоди 60 років з часу створення військової формації.
Нови́й Сві́т — мікрорайон у північній частині Тернополя.
Офіційно приєднаний до міста 11 квітня 1937 року. Назва виникла в той час, коли у всіх на слуху була еміграція в Америку (Новий світ).
Мікрорайон обмежується вул. Бродівською зі сходу, вул. Соломії Крушельницької з півдня і Тернопільським ставом із заходу.
Немає коментарів:
Дописати коментар