Інформаційна хвилинка «Голокост: засвідчений злочин».

 Їм — неоплаканим і невідспіваним...

              їм — похованим без труни й молитви,

             позбавленим могили й шани — присвячується.

                          Пом’янемо мільйонні жертви.

 

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голокосту. Трагедії, яка не мала і не має права повторитись.

1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об´єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день 27 січня — це Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту. Цей день було обрано не випадково: саме 27 січня 1945 року було звільнено від фашистів найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. Всього у фашистських таборах смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших національностей.

                                                      Що ж таке Голокост?

   Слово «голокост» походить з грецької мови — і складається з двох частин: «випалений», або «спалений повністю», та «жертвоприношення». Спочатку слово «голокост» мало релігійний підтекст, але також вживалося протягом сторіч по відношенню до катастроф та великого лиха, переважно пов'язаних з пожежами. Голокост - масове знищення нацистами єврейського населення Європи (у приблизному перекладі з грецької це слово означає "всеспалення", інше значення - катастрофа). 60% єврейського населення Європи піддалися систематичним переслідуванням і знищенню в Німеччині і на захоплених нею територіях в 1933-1945 роках.

  В середині XX століття слово «голокост» вживали у пресі щодо хвилі терору проти єврейського населення Європи початого Адольфом Гітлером. З середини 50-х років XX століття слово «голокост» стало загально¬вживаним по відношенню до політики винищення нацистами під час Другої світової війни євреїв та інших народів Європи. У такому значенні сучасне слово «Голокост», на відміну від іншого його значення, пишеться з великої літери.

     Складовою нацистських планів завоювати світ, найважливішим елементом ідеології, політики і практики нацистської Німеччини 1933-1945 років був антисемітизм — одна з форм національної нетерпимості, вираженої у ворожому ставленні до євреїв. На практиці він вилився в прагнення поголовного фізичного знищення євреїв у всьому світі. Це трагічне явище в історії людства здобуло назву Голокост.

     Убивства євреїв окупантами почалися в Україні 22 червня 1941 року і тривали понад три роки. Перші «єврейські акції» були спрямовані переважно проти єврейської інтелігенції як потенційного організатора опору окупантам. Першочерговому знищенню також підлягали євреї — партійні працівники і державні службовці. Далі окупанти перейшли до поголовного знищення всіх євреїв. Головна роль у цих операціях була надана силам поліції

     Для України сумним символом Голокосту є Бабин Яр,  де було розстріляно  понад 150 тисяч осіб. Під час Другої світової війни фашисти використовували це урочище як місце масових розстрілів. Корінні кияни пам’ятають про страшні події вересня 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська.

   Тоді зондеркоманда захопила дев'ять провідних єврейських рабинів Києва і наказала їм виголосити відозву: "Після санобробки всі євреї і їх діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця". 27-28 вересня нацистська влада віддала наказ про те, щоб 29 вересня єврейське населення міста до восьмої години ранку з'явилося в призначену точку збору з документами і цінними речами. Оголошення про те, що невиконання наказу каратиметься розстрілом, було розклеєно по всьому місту.

    Більшістю з тих, для кого ранок 29 вересня став останнім, були жінки, діти і люди похилого віку, адже доросле чоловіче населення було призване в армію. Гітлерівці влаштували пропускний пункт, через який по черзі проводили 30-40 чоловік, відбирали у них речі і примушували роздягатися. Потім поліцаї за допомогою палиць заганяли людей до насипу на краю яру глибиною 20-25 метрів. На протилежному боці знаходився кулеметник. Постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

   Загалом наприкінці вересня - початку жовтня 1941 року фашисти розстріляли на колишній північно-західній околиці Києва понад 30 тисяч самих лише євреїв. За час всієї окупації Києва щовівторка і щоп'ятниці гітлерівці везли сюди на знищення людей вже без розрізнення національностей. Бабин Яр як місце масових страт проіснував рівно два роки - з 29 вересня 1941 року по 29 вересня 1943 року. Кількість жертв, тільки за приблизними оцінками, перевищує 150 тисяч людей.

      Загальну кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн осіб. Загалом Україна втратила близько 70 % довоєнного єврейського населення.

Масові вбивства єврейського населення відбулися також у Львові, Бердичеві, Харкові, Одесі, Дніпро¬петровську та інших містах України. Крім того, значна частина єврейського населення УРСР була вивезена і знищена на території Польщі — у «таборах смерті» Освенцім, Майданек, Треблінка та інших.

  За даними енциклопедії Голокосту, загинуло до 3 мільйонів польських євреїв, 140 тисяч євреїв Литви, 70 тисяч євреїв Латвії,560 євреїв Угорщини, 280 тисяч євреїв Румунії, 140 тисяч євреїв Германії, 100 тисяч євреїв Голандії, 80 тисяч євреїв Франції, 80 тисяч євреїв Чехії,70 тисяч євреїв Словенії,65 тисяч євреїв Греції, 60 тисяч євреїв Югославії, 800 тисяч євреїв Білорусії.

   Дізнавшись про Освенцим світ здригнувся. Через нього пройшли, як свідчать документи Нюрнберзького трибуналу, 2,5 мільйона людей 90% з яких були євреї.

   Німецькі нацисти за тюремними стінами, де їх не бачило єврейське населення, не довіряючи українській поліції, вчиняли до євреїв найжорстокіші катування і розстріли. Так чи інакше, основну відповідальність несуть німецькі нацисти.

 

   Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, що лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.

«Неможливо розповісти про геноцид, але і замовчувати його не можна». Ці слова належать колишньому в’язню Освенціма Єлі Візелю. Він вижив у таборі смерті, щоб стати письменником та журналістом, а у 1986 році – лауреатом Нобелівської премії миру. Доки жива людська пам’ять, трагедію Голокосту слід згадувати із соромом і жахом. Людство мусить не забувати про мільйони ні в чому не повинних євреїв і представників інших національностей, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами , в роки другої світової війни.

До цієї скорботної дати в читальному залі нашої бібліотеки створена тематична викладка книг «Голокост. Цього не можна забувати…».

Пам’ять про Голокост необхідна нам, щоб наші діти ніколи не були байдужими спостерігачами проявів ворожнечі.  Тепер, коли Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має продовжити естафету пам’яті і відстоювати гідність людини. Сьогодні темою цього дня є вічна пам’ять за загиблими і зобов’язання докласти зусиль до недопущення геноциду і злочинів проти людства.