180 років від Дня народження М.Кропивницького

     

         Сьогодні  180 років від Дня народження Марка Кропивницького - драматурга,визначного актора,режисера,,одного із засновників і керівника першого самостійного професійного театру. Народився 22 травня 1840 року в с.Бежбайраки Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині село Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області).Батько Лука  Іванович,походив зі шляхетного роду Кропивницьких гербу Сас.

     

         Дитинство Кропивницького мало чим відрізнялося від життя селянських дітей. хоча освіту він усе ж здобув: спочатку вчився у приватній школі шляхтича Рутковського, а потім у Єлисаветградському училищі.Систематично отримувати знання Марко почав лише у Бобринецькій повітовій школі. яку юнак закінчив із похвальним листом. У 1862 - 1863 рр. - вільний слухач юридичного факультету Київського університету. Незважаючи на величезний потяг до знань, який не згасав у нього й у зрілому віці, не зміг здобути систематичної спеціальної освіти.Однак знав кілька мов - польську, французьку, німецьку, російську.

         Очоливши в 1882 році першу професійну українську трупу -" Товариство українських акторів", започаткував нову добу в житті українського театру.

           Своєю багатогранною діяльністю виховав ціле покоління українських акторів - професіоналів, за що був визнаний "батьком українського театру". 

          Єлисаветградський театр - де 27 жовтня 1882 році відбулась перша вистава під керівництвом М.Кропивницького.

         21 рік - з 1881 до 1902 року залишався провідною постаттю української сцени. У своїх творах Кропивницький виступив новатором жанру соціально - психологічної драми і трагікомедії, адже прагнув щоб українці не лише сміялися у театрі, але і міркувати, а можливо, й плакали, над серйозними проблемами. 

         Автор понад 40 п"єс,, кращі з яких - "Дві сім"ї", "Зайдиголова", "Давай серцю волю, заведе в неволю", "Допоки сонце зійде,роса очі виїсть" та інші. Писав музику до вистав, вокальні дуети.

        Навіть в останні роки життя, коли жив на хуторі Затишок, Кропивницький досить часто виїжджав брати участь у спектаклях, продовжував писати п"єси, намагаючись порушувати найзлободенніші, найгостріші теми тогочасного життя.

             

                                              Марко Кропивницький вна хуторі Затишок.

                              

                                     Декілька цікавих фактів з життя М.Кропивницького

          . Був пристрасним рибалкою і мисливцем.

          . Активно займався художніми перекладами.Саме він вперше переклав українською мовою  "Ревізора" Миколи Гоголя, "Отелло" Вільяма Шекспіра та багато інших творів.

          . Марка часів СССР із зображенням Кропивницького коштувала 4 копійки.

          . З ім"м Кропивницького пов"язане перше громадське виконання пісні композитора                            Ж..Крижанівського на слова Т. Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий". Це                                    виконання  ледь не коштувало йому свободи.

          . Марко Лукич дуже багато палив і майже ніколи не розлучався з люлькою.Одна з них                        зберігається зараз у харківському музеї.                                                                                     

                                                       Вшанування пам'яті

            . Ім"я Марка Кропивницького присвоєно Кіровоградському академічному обласному                          українському музично - драматичному театру.

            . Центральній бібліотеці в м. Миколаїв.

            . Сподобівській НСЗШ школі Шевченківського району Харківстької області, що знаходиться

              поблизу хутора Затишок. де драматург мешкав останні двадцять років свого життя.

            . Його ім"ям названі вулиці в багатьох містах України. перейменовано село в якому він

              народився.

            . 14 липня 2016 року згідно із законом про декомунізацію Верховна Рада України                                  перейменувала місто Кіровоград на Кропивницький.

Цікаві факти про Василя Стефаника

      Сьогодні виповнюється 149 років від дня народження Василя Стефаника – українського письменника, майстра експресіоністичної новели,громадського діяча, політика.

 

Василь Стефаник народився 14 травня 1871 році в селі Русів в сімї заможного селянина.

 Василь Стефаник походив з родини заможного селянина, він був видним чоловіком і завжди гарно вбирався, фраки шив у найдорожчих кравців.

Першою любов’ю письменника була Євгенія Бачинська – сестра відомого діяча Лева Бачинського. Проте все закінчилось трагічно: Василь не думав ще про одруження, а Євгенія чекала сватів. Її переживання з цього приводу, вразливість та туберкульоз вкоротили віку дівчині і вона померла в 23 роки .

За ним упадала і відома оперна співачка Соломія Крушельницька, але Стефаник казав, що чоловіком співачки він бути не може.

 Другою і не менш трагічною любов’ю Василя стала Євгенія Калитовська, але вона була одружена і мала двоє дітей. І хоч відповідала взаємністю, але піти з сім’ї не могла. Він писав: «Євгенія Калитовська мій найвищий ідеал жінки». Але і Калитовська померла рано

Її сестра Ольга Габорак, з якою  пізніше одружився письменник, знала про захоплення письменника до своєї сестри, навіть передавала твори присвяченій Євгенії на День народження.  

З Ольгою Василь Стефаник вчився разом ще у Дрогобицькій гімназії і приятелював. Коли стихла любов до Євгенії, письменник одружився з Ольгою. Шлюбними батьками на їхньому весіллі були Іван Франко і Северин Данилович. Про неї він говорив так: «найбільший мій приятель і мати моїх трьох синів».

Вони разом прожили всього 10 років. Після смерті Ольги жив з третьою сестрою Габораків – Оленою, виключно як приятелі, яка допомагала йому виховувати синів і вести господарство.

З 1908-1918 рр Василь Стефаник разом з Андрієм Шептицьким були послами до австрійського парламенту. Пізніше, на схилі літ, відомий митрополит допомагав письменнику матеріально.

Василь Стефаник був дуже вимогливим як до себе, так і до інших. Наприклад, якщо хтось з синів не приходив вчасно на вечерю о 6 годині, то не дозволяв вечеряти їм пізніше.

Василь так писав про своїх синів: старший Семен – гордий, середній Кирило – добрий, а наймолодший Юрій – розумний. Саме Юрій був улюбленим сином.

 Твори Василя Стефаника перекладали ще за життя. Наприклад, Іван Франко переклав на німецьку мову. Нічиї твори не перекладав, а його переклав.

У 1941 році в будинку письменника в селі Русові відкрито літературно-меморіальний музей.

       Ім’я Василя Стефаника носять:

– Премія в галузі літератури, мистецтва, архітектури та журналістики — найвища в Івано-Франківській області відзнака, яку присуджує Івано-Франківська обласна державна адміністрація місцевим авторам

– Прикарпатський національний університет

– Національна бібліотека у Львові

– Публічна бібліотека у Києві

– Вулиці у Львові, Тернополі, Коломиї, Стрию

– Снятинська ЗОШ І-ІІІ ст. ім. В. Стефаника у м. Снятині в якій колись і навчався

– Львівська СЗШ №22.

Василеві Стефанику споруджено шість пам’ятників, в тому числі і в місті Едмонтон (Канада) та встановлено чотири меморіальні дошки.