В історії будь-якого народу є події, які не забуваються. Про них пам'ятають та згадують усі. Максим Рильський писав: "Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього".
14 жовтня - свято Покрови Пресвятої Богородиці, яка не раз рятувала наш народ від ворожої навали.Його здавна шанували наші предки, особливо козаки, воїни Української повстанської армії - всі, хто захищав Україну. Тому не випадково саме в цей день відзначаємо і велике релігійне свято, і День українського козацтва, вшановуємо воїнів УПА, відзначаємо День захисника України.
Представляємо Вам поезію Катерини Магули - постійної учасниці заходів нашої бібліотеки.
"Героїчна Україна в поезії Катерини Магули"
Ти кажеш осінь - золота пора,
Опале листя, кольоровий ліс,
Та не вміщає моя голова
В цей час краси жовтогарячих кіс.
Бо не була тринадцятого осінь,
Така щаслива, й пахнула не так,
Я не забуду листопад той досі
Коли в країні почалась війна...
---------------------------
Тримає лист старечими руками.
Надворі дощ.І сльози на очах.
Шепоче щось холодними вустами.
Й несе жахливу ношу на плечах.
Колись був син, Іще торік загинув.
Поїхав він сміливо на війну.
Тепер нема. Немає більше сина.
Лишив лиш лист. Як памятку святу.
Він написав: "Все буде добре, мамо,
Ти не марнуй сльозами своїх днів.
Якщо не я, то хто до бою стане?
То як ми переможем у війні?
Ти не мовчи, я знаю, що нестерпно,
До болю теж сумую часом я,
Але я знаю, скоро стане тепло.
І знову буде разом вся сім'я.
І привезу я прапор синьо-жовтий,
І перемогу, мамо, привезу!.."
Та не привіз. І ось, холодний жовтень
Сльозами напускає пелену.
Згорнула лист. Немов життя згорнула.
І спогади сховала у листі.
І падав дощ. Вона його не чула.
Вона була вже з сином уві сні...
