Перегляд літератури "Природа благає про допомогу"

  Навколишнє середовище є основою нашого життя. Ліси, річки, ґрунти – все це забезпечує нас чистим повітрям, питною водою, здоровими продуктами харчування. Проте в своїй діяльності ми зазвичай нехтуємо інтересами довкілля, і це призводить до того, що воно стає все більш забрудненим і виснаженим.       Проблеми навколишнього середовища зараз гостро стоять перед усім світом, і Україна не є виключенням. Цьому є чимало причин, але чи не найголовніша – ставлення до навколишнього середовища самих громадян, тобто кожного з нас. На жаль, швидкий темп сучасного життя часто заважає нам озирнутися навколо й усвідомити, що природа благає про допомогу

  Розглядаються основні концепції екології та наслідки впливу діяльності людини на довкілля. Наводяться структура та зміст природоохоронного законодавства, розкриваються основи взаємодії промислових підприємств із навколишнім середовищем, методи і засоби охорони та раціонального використання землі, водних ресурсів, атмосферного повітря, методи контролю та стимулювання природоохоронної діяльності.

  Ще сорок років тому українці практично не продукували пластикові відходи, бо матеріалами для харчових упаковок були папір, скло та бляшанки. Папір швидко розкладався в природі або спалювався в печах, а скло й метал здавалися на переробку. Та з появою поліетилену й пластику кількість сміття стала зростати в геометричній прогресії, а крім легальних звалищ побутових відходів почали утворюватися стихійні – в лісосмугах, на узбіччях доріг, на берегах водойм, на околицях невеликих містечок та сіл. За статистикою, на кожного українця припадає більш ніж 10 тонн сміття, а в переробку потрапляє тільки 3%. Звісно, відсутність в Україні повноцінних сміттєпереробних заводів лише погіршує ситуацію, але й недостатня екологічна свідомість людей відіграє не останню роль.

  Книжка знаного норвезького вченого-антрополога Томаса Гілланда Еріксена «Сміття і люди» – це розгляд різних аспектів співіснування людської ойкумени та світу відходів. Попри свою назву, це зовсім не екологічна розвідка й не інструкція порятунку світу від забруднення та різних відходів. Автор розглядає сміття як невід’ємну рису людського способу існування.

Мало хто знає зазвичай, скільки реально сміття ми виробляємо. Мало кому відомо, що під час створення одиниці більшості пластикових предметів продукується більший об’єм відходів, аніж об’єм самої тієї речі. Усвідомити і відчути реальність сучасного виробництва та, що головне, споживання – ось те, що пропонує нам Еріксен, і, звичайно ж, пуститись у роздуми разом із ним.

  У цій книжці ідеться про хаос і порядок, загальнолюдську відразу до всього гидкого, а також про те, що ми робимо у мінливих обставинах, аби утримувати цей темний — і смердючий — бік життя подалі від себе. Та насамперед ідеться про те, як позбутися сміття, перетворивши його при цьому на щось корисне. А ще автор згадує одну з найболючіших проблем сучасності – засмічення мізків.

              

 Перед вами книга, яка розповість дітям про сміття, його вплив на навколишнє середовище і способи, що дозволяють боротися з його негативними наслідками. Зазвичай дітям складно пояснити що таке сміття насправді, вони просто сприймають його як щось звичне, наприклад як сміттєві пакети, які всі щодня викидають в баки, в один або кілька.  

  Книга показує дітям те, на що вони особливо не звертають уваги, наприклад сміття в річці та в морі, що пропливає повз, або ж сміттєві звалища в лісах та парках. Книга пояснює дітям, що хоча сміття заполонило нашу планету, ми однак, завжди повинні прибирати за собою. Крім цього в книзі розповідається про споживання, і те, як ми можемо знизити рівень сміття на нашій планеті.   

  Книга інтерактивна, що дозволяє дитині повністю зануритися у вивчення всіх аспектів життєдіяльності сміття. У ній є місце для запису своїх думок, цікавих спостережень та ідеї.

   У 2015 році за книгу «Шосте вимирання» Елізабет Колберт отримала Пулітцерівську премію. Робота американської журналістки входить у топ-10 найкращих книг 2010-го року за версією New York Times та очолила сотню кращих нон-фікшн книг усіх часів за версією The Guardian. «Шосте вимирання» - фіналіст The National Book Critics Circle Awards. 

 Елізабет Колберт у своїй книжці нікого не повчає і навіть не попереджає про наслідки нашого бездумного користування планетою. Вона простими словами розповідає про складні речі, від яких залежить життя на Землі і зрештою, людської цивілізації загалом. 

  Як дитина може врятувати планету? Наприклад, прочитавши цю книжку. Тут уміщено розповіді про дванадцятьох школярів-екоактивістів з усього світу, які мотивують не лише дітей, але й дорослих. Герої книжки свідомі, небайдужі, вигадливі, тож роблять усе можливе для збереження довкілля. Хтось захищає носорогів в Африці, хтось прибирає узбережжя в Австралії, а хтось компостує сміття в Україні.

   Кожен із нас повинен чітко усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю та життю майбутніх поколінь. Свій посильний внесок може зробити кожен: хоча б не засмічувати землю, по якій ходимо, посадити принаймні одне деревце, збудувати шпаківню навесні. Звичайно, це небагато, але, можливо, якщо кожна людина почне шанобливо ставитися до навколишнього середовища, це добре відіб'ється на ньому.