Щорічно 3 березня в усіх країнах відзначається Всесвітній день письменника – професійне свято літераторів.
Святкують його не лише романісти, прозаїки, поети, памфлетисти, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти, есеїсти та інші майстри пера, а й журналісти, критики, культурологи, історики, блогери, викладачі, студенти та випускники філологічних навчальних закладів, любителі читання.
У цей день вони збираються, щоб обговорити тенденції сучасної літератури, нагородити найталановитіших авторів, послухати нові вірші та уривки з романів своїх колег.
Історія свята
Професія письменника з’явилася багато століть тому, але майстри слова отримали своє свято лише в січні 1986-му на засіданні 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу.
ПЕН-клуб, до слова, був заснований у 1921-му. Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти. Ідея створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт.
Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі. В 1923-му відбувся перший конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час ПЕН-центри були створені у 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах.
ПЕН-клуб виступає на захист принципів свободи інформації всередині кожної країни та між усіма країнами.
В Україну свято прийшло аж у 2012-му завдяки ініціативі української письменниці Лариси Ніцой.
В Україні існує Національна спілка письменників України (НСПУ) – добровільна творча організація професійних літераторів України: поетів, прозаїків, драматургів, критиків і перекладачів. НСПУ має власне книжкове видавництво – «Український письменник» (раніше – «Радянський письменник»). У Будинку письменників працює одна з кращих в Україні бібліотек з книжковим фондом у понад сто десять тисяч томів.
Цікаві факти про письменників
• Перший професійний письменник України Іван Нечуй-Левицький пішов з роботи вчителя російської мови заради письменництва на рідній солов’їній.
• Василь Стус принципово розмовляв українською мовою і одного разу побився в університеті за те, що йому сказали «говорити нормальною мовою».
• Максим Рильський знав понад 30 мов, а 13-ма - володів вільно. Музики його вчив знаменитий український композитор Микола Лисенко, у якого Рильський навіть жив деякий час.
• Ользі Кобилянській після опублікування повісті «Земля» багатий землевласник запропонував шлюб. Він подумав, що жінка, яка так глибоко відчуває людські трагедії, вміє і глибоко кохати. На це Кобилянська відповіла, що вміє і глибоко ненавидіти.
• Панас Мирний працював чиновником у Російській імперії, але ненавидів свою роботу і всю імперію. Можливо, саме тому Панас Рудченко узяв собі псевдонім Мирний, а деякі твори узагалі публікував анонімно. Свої роботи Мирний ховав у ящику від сала, що зберегло їх від знищення під час обшуків.
Іван Багряний за час життя кілька разів утікав від радянської влади, яка намагалася затримати його за патріотичну позицію. А ще йому вдавалося втекти з-під арешту. Багряний завжди носив з собою ціанистий калій на випадок, якщо його все ж упіймають.
• Іван Франко значну частину життя страждав від нерозділеного кохання. У юнацтві він закохався у сестру свого друга Ольгу. Усе йшло до шлюбу. Але в той час Франка затримали за підозру в поширенні в соціалістичних ідеях і виключили з університету. Через це батько Ольги заборонив доньці виходити заміж за Франка і віддав її за іншого чоловіка.
• Пантелеймон Куліш мав чимало коханок за життя, але серед них не було жодної росіянки. Одного разу він відмовився від стосунків з донькою ректора Петербурзького університету, бо вона не любила український фольклор і не хотіла вивчати українську мову.
• Борис Грінченко усе дитинство говорив російською мовою. Але в 11 років він прочитав «Кобзар» Шевченка і порівняв книгу з Біблією. Він свідомо перейшов на українську мову і спілкувався російською виключно зі своєю матір'ю. А в дорослому віці він уклав чотиритомний український словник.
. Марія Вілінська, відома як Марко Вовчок, була фатальною жінкою і мала десятки шанувальників серед чоловіків. Чоловіки їхали до неї на край світу, кидали заради неї роботу, а Пантелеймон Куліш через неї розлучився з дружиною. Вілінська їхала за кордон без супроводу першого чоловіка, що було нечувано у патріархальному суспільстві. А вдруге вона вийшла заміж за молодого друга її сина.
• Григорій Тютюнник вчинив самогубство у віці 41 рік. Він залишив передсмертну записку, яку забрали кагебісти. Його дружина запам'ятала його останні слова так: «Мучте вже когось іншого, а все, що я написав, спаліть».
• Тарас Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем, Олександр Дюма-батько — 420 романів, Микола Гоголь працював над створенням «Мертвих душ» тільки стоячи.
• Василь Симоненко терпіти не міг роботу журналіста, тому що не бачив у ній творчої свободи.
• Микола Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.
• Джек Лондон був першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів.
• Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.
• Едгар Аллан По все життя боявся темряви.
• Оноре де Бальзак завжди писав у темряві.
• Чарльз Діккенс настільки не любив пам'ятники і монументи, що у своєму заповіті суворо заборонив зводити їх йому. Єдина бронзова статуя Діккенсу встановлена у Філадельфії.
• У Лорда Байрона було чотири домашніх гусаки, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах.
• Марк Твен був непоганим винахідником. Серед його розробок ‒ блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, саморегульовані підтяжки, а також машинка для зав’язування краваток.
Немає коментарів:
Дописати коментар