"Особистість у вирі сучасності. І.Дзюба"

      Іван Дзюба народився 26 липня 1931 року в селі Миколаївці Волноваського району Донецької області. 

       Рятуючись від Голодомору, родина переїхала в селище Новотроїцьке, потім – в Оленівські Кар'єри (тепер Докучаєвськ), де Іван закінчив середню школу. У роки Голодомору, згадував Іван Михайлович, його бабуся терла кору, щоб прогодувати родину, а мати працювала санітаркою в лікарні, куди привозили виснажених голодом людей. 

     До 17 років майбутній поборник української самостійності розмовляв російською мовою. У 1953 році Дзюба блискуче закінчив російське відділення філологічного факультету Донецького ( тоді Сталінського) педагогічного інституту – був сталінським стипендіатом, але періодично конфліктував з інститутським керівництвом.  

      Для продовження навчання він переїхав до Києва, де занурився в українську культуру й мову. У 1956 році після навчання в аспірантурі Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка підготував кандидатську дисертацію  і успішно захистив її. З 1956 року – працював у видавництві «Дніпро», 1958 року перейшов працювати до часопису «Вітчизна». У 1959 році – вступив до Спілки письменників України.

      18 квітня 1972 року І. Дзюба був заарештований. У пункті «звинувачення» була зазначена праця «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Опинившись за ґратами, Дзюба через деякий час був змушений написати покаянного листа – загострення туберкульозу, яким він хворів ще зі студентських років, потребувало інших умов життя і постійного лікування. Перебування у таборах з подальшою висилкою могло швидко закінчитися для нього смертю. Літератора випустили на волю у листопаді 1973 року за умови, що він буде оспівувати «літератури народів СРСР».

       В 1989 році Дзюба став одним із співзасновників «Народного Руху України»,  який відіграв одну з ключових ролей у відновленні незалежності України. 21 січня 1990 року з ініціативи НРУ організували « живий ланцюг» - мільйони людей взялись за руки ,поєднавши  Івано-Франківськ із Києвом у день 71-річчя  Злуки УНР і ЗУНР.

       

                                                  

 У 1992 році Іван Дзюба став міністром культури,працював на посаді академіка-секретаря відділення літератури, мови, мистецтва НАН України. Він був співголовою головної редакції  Енциклопедії сучасної України. З 1999 по 2005 рік очолював Комітет з Національної Премії України імені Тараса Григоровича Шевченка. Іван Дзюба є автором десятків публікацій, книг, зокрема про Тараса Шевченка, досліджень про культуру та політику. Серед останніх робіт-книга «Чорний романтик : Сергій Жадан».

                                                           

    Літературознавець помер у віці 90 років 22 лютого 2022 року у Києві, всього за два дні до початку повномасштабної війни. Похований на Байковому кладовищі.