середа, 13 грудня 2023 р.

Мандрівка творами Миколи Хвильового

 

 Сьогодні 130 років від дня народження Миколи Хвильового

Народився Микола Фітільов (справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893року в селищі Тростянець на Харківщині (тепер Сумської області); навчався у початковій школі, в Богодухівській гімназії. 






 З 1921pоку — він у столичному Харкові, де й дебютує як поет. Самобутній голос автора збірок "Молодість" і "Досвітні симфонії" не загубився в поетичному розмаїтті перших пореволюційних років. Та все ж за творчим обдарованням М. Хвильовий був прозаїком, він сам це скоро відчув і після виходу другої збірки до поезії звертався лише епізодично.

 Поява "Синіх етюдів" (1923) справила вибухове враження, вони були зустрінуті найавторитетнішими тогочасними критиками, як явище значне й цілком новаторське.  

  Новели прозаїка приваблювали не лише тематичною злободенністю, а й стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчували утвердження нової манери письма. М. Хвильовий починав як неоромантик, хоча в новелістиці легко знайти і впливи імпресіоністичної поетики, і елементи експресіонізму, навіть сюрреалізму. Письменник був неперевершеним майстром у передачі безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через предметну чи пейзажну деталь, через ланцюг асоціацій.

Подальша еволюція письменника була непростою, й романтичний пафос поступово заступали викривально-сатиричні мотиви, на зміну захопленим гімнам революції приходив тверезий аналіз реальної дійсності, а відтак і нотки осіннього суму та безнадії. Щодо настроїв, авторських оцінок не була однорідною навіть і дебютна збірка.

  Вирізнялися у "Синіх етюдах" такі героїко-романтичні новели, як "Солонський Яр", "Легенда", "Кіт у чоботях". У цих ранніх творах, написаних 1921 — 1922 pp., ще помітні сліди учнівства. Герої-революціонери постають швидше як символічні узагальнення, ніж індивідуалізовані характери. Але М. Хвильовий був надто прозірливим і чесним митцем, щоб закривати очі на драматичну невідповідність між ідеалом і його реальним втіленням. Впродовж усього творчого шляху однією з найважливіших для нього була проблема розбіжності мрії і дійсності. А звідси у його новелах майже завжди два часові плани: непривабливе сьогодення, усі вади якого проступають дуже гостро, і протиставлене йому омріяне майбутнє або манливе минуле. Основним композиційним принципом таких новел, як "Синій листопад", "Арабески", "Сентиментальна історія", "Дорога й ластівка" (частково й "Повісті про санаторійну зону") є бінарне протиставлення сцен реальних і вимріяних, уяви й дійсності, романтичних злетів і прикрих приземлень.

 Микола Хвильовий вважав, що майбутній українській літературі варто спиратися на європейські здобутки, а не займатися копіюванням російської.

  Такі думки владною верхівкою були сприйняті  як політичні, тому його піддали нищівній критиці.     Тиск з боку влади, стеження, погрози доводять письменника до того, що він заради порятунку ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) і своїх товаришів публічно засуджує свої ж погляди.

13 травня 1933 року у знак протесту проти репресій щодо інтелігенції з боку влади вчиняє самогубство.Його ім’я та твори були заборонені аж до розпаду СРСР.

Твори Миколи Хвильового займають основоположне місце серед української прози 20-х років минулого століття.

Творча спадщина:

Перші збірки оповідань:  «Сині етюди» (1923),  «Осінь» (1924)

Центральні твори: «Синій листопад»,  «Арабески»,  «Дорога й ластівка»,  «Кіт у чоботях», «Солонський Яр»,  «Легенда»,  «Я (Романтика)», « Санаторійна зона»,  «Вальдшнепи»,  «Мати», «Сентиментальна історія», « Іван Іванович»


Немає коментарів:

Дописати коментар